Як набути статус сировинної зони

З метою реалізації конституційних прав дитини на достатній життєвий рівень, охорону здоров’я і життя в законодавстві України встановлені гарантії забезпечення дітей грудного і раннього віку достатнім, високоякісним та безпечним дитячим харчуванням. Зокрема, Законом України “Про дитяче харчування” від 14 вересня 2006 р. передбачено, що у виробництві дитячого харчування застосовується сировина рослинного та/або тваринного походження, яка виробляється переважно у спеціальних сировинних зонах.

Спеціальні сировинні зони — це регіони або окремі господарства, що відповідають умовам виробництва продукції рослинництва і тваринництва, придатної для виготовлення дитячого та дієтичного харчування. У спеціальній сировинній зоні забороняються будівництво промислових та хімічних об’єктів, а також будь-яка інша діяльність, яка за висновком державної екологічної експертизи може призвести до погіршення стану довкілля. У виробництві дитячого харчування забороняється використання сировини, що містить гормональні препарати, антибіотики, залишки важких металів, пестицидів, радіонуклідів та інших небезпечних речовин, наявність яких не допускається державними санітарними нормами або вміст яких перевищує максимально допустимі рівні залишків у дитячому харчуванні.

Спецстатус

Виробником сировини дитячого та дієтичного харчування визнається суб’єкт господарської діяльності, який здійснює у спеціальній сировинній зоні виробництво сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування. Виробники сировини незалежно від форм власності, які здійснюють виробництво сировини у спеціальних сировинних зонах, у першочерговому порядку залучаються до виконання державного замовлення на виробництво сировини для вироблення дитячого харчування.

Статус спеціальної сировинної зони — це документально підтверджена відповідність виробника умовам виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування. Порядок надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1195. Відповідно до цього Порядку спеціальні сировинні зони повинні відповідати таким загальним вимогам: розташування на угіддях, що належать до земель сільськогосподарського призначення; нормативно обґрунтована віддаленість від промислових підприємств та інших об’єктів, які можуть забруднювати навколишнє природне середовище; високий рівень родючості ґрунтів; відповідність сировини санітарно-гігієнічним вимогам до дитячого та дієтичного харчування, обов’язковим параметрам безпечності й мінімальним специфікаціям якості, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України; відповідність кормів для тварин вимогам безпечності та якості; виконання актів законодавства з питань ветеринарної медицини щодо стану здоров’я тварин і санітарно-гігієнічних умов їх утримання; наявність документів, що підтверджують реєстрацію виробника сировини у відповідному державному органі ветеринарної медицини.

Згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів у спеціальній сировинній зоні заборонено здійснювати виробництво тваринницької продукції із застосуванням гормональних та інших препаратів штучного походження, а також вирощувати і використовувати генетично модифіковані організми рослинного та тваринного походження. У спеціальній сировинній зоні можуть застосовуватися за спеціальними технологіями пестициди та агрохімікати природного походження, що забезпечує виробництво сировини, яка відповідає обов’язковим санітарно-гігієнічним вимогам до дитячого та дієтичного харчування.

Для вивчення питання щодо можливості надання виробникові сировини статусу спеціальної сировинної зони при обласних держадміністраціях утворюються відповідні комісії. До складу комісії входять керівники і спеціалісти підрозділів органів виконавчої влади з питань аграрної політики, охорони здоров’я, земельних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, державної ветеринарної медицини, державної санітарно-епідеміологічної служби, державних проектно-технологічних центрів охорони родючості ґрунтів і якості продукції, а також у разі необхідності представники інспекцій радіаційного контролю в агропромисловому виробництві та інших установ і організацій, розташованих на території відповідного регіону. Персональний склад комісії затверджується розпорядженням голови обласної держадміністрацій. Організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності комісії здійснюють структурний підрозділ з питань агропромислового розвитку обласної держадміністрації.

Процедура оформлення

Для надання статусу спеціальної сировинної зони виробник сировини подає заяву на ім’я голови комісії з проханням провести оцінку території щодо її відповідності вимогам до спеціальних сировинних зон. Форма цієї заяви затверджена наказом Міністерства аграрної політики України “Про затвердження форм для надання статусу спеціальних сировинних зон” від 30 квітня 2013 р. № 285, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 2013 р. за № 1152/23684. До заяви додаються:

матеріали агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення (агрохімічні паспорти полів та земельних ділянок, видані в установленому порядку державними проектно-технологічними центрами охорони родючості ґрунтів і якості продукції в областях);
• довідка про обсяги використання пестицидів та агрохімікатів за останні три роки (відповідні акти, складені за встановленою формою сільськогосподарського обліку, витяг з книги історії полів);
• складена у довільній формі довідка про розташування сільськогосподарських угідь стосовно промислових підприємств і об’єктів, які можуть забруднювати навколишнє природне середовище, а також автомобільних доріг та залізниць з інтенсивним рухом транспорту, видана територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;
• індексна кадастрова карта із зазначенням межі земельної ділянки та кадастрового номеру (номерів), видана відповідною державною та/або іншою землевпорядною організацією.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться у поданих документах, несе виробник сировини.

На підставі попереднього висновку комісії виробник сировини звертається до науково-дослідної установи для видачі агроекологічного обґрунтування відповідності його сільськогосподарських угідь загальним вимогам до спеціальних сировинних зон. Агроекологічне обґрунтування — це документ установленого зразка, що видається науково-дослідною установою відповідно до визначених критеріїв та нормативних показників придатності угідь, які належать до земель сільськогосподарського призначення, і за своїм агроекологічним станом відповідають вимогам до спеціальних сировинних зон. Перелік науково-дослідних установ, яким надається право видавати агроекологічне обґрунтування, повинен бути визначений Мінагрополітики України. Виробник сировини укладає за наявності попереднього висновку комісії та документів, визначених вище, з науково-дослідною установою договір про підготовку агроекологічного обґрунтування. Науково-дослідна установа зобов’язана протягом 30 робочих днів з моменту укладення договору видати виробникові сировини агроекологічне обґрунтування за формою, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України “Про затвердження форм для надання статусу спеціальних сировинних зон” від 30 квітня 2013 р. № 285, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 2013 р. за № 1152/23684. У разі виникнення потреби у продовженні зазначеного строку виробникові сировини надсилається письмове повідомлення із зазначенням причини. Агроекологічне обґрунтування складається у трьох примірниках, два з яких видаються виробникові сировини, а третій — зберігається в науково-дослідній установі, що його видала.

Агроекологічне обґрунтування виробник сировини передає комісії разом із зазначеними вище документами. Комісія на підставі поданих документів готує протягом 15 робочих днів висновок про можливість надання виробникові сировини статусу спеціальної сировинної зони. Форма висновку комісії про можливість надання виробникові сировини статусу спеціальної сировинної зони затверджена наказом Міністерства аграрної політики України “Про затвердження форм для надання статусу спеціальних сировинних зон” від 30 квітня 2013 р. № 285, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 2013 р. за № 1152/23684.

Висновок комісії ухвалюється двома третинами голосів її членів, підписується головою комісії та надсилається протягом 10 робочих днів структурному підрозділу з питань агропромислового розвитку обласних держадміністрацій для підготовки проекту розпорядження голови обласної держадміністрації. У разі відмови у видачі висновку виробникові сировини надсилається протягом п’яти робочих днів письмове повідомлення. Висновок комісії може бути оскаржений у судовому порядку.

Статус спеціальної сировинної зони надається виробникові сировини за відповідним розпорядженням голови обласної держадміністрації строком на п’ять років. Мінагрополітики України веде реєстр спеціальних сировинних зон. Для формування реєстру структурний підрозділ з питань агропромислового розвитку обласних держадміністрацій надсилає протягом п’яти робочих днів з дня ухвалення рішення (розпорядження) про надання статусу спеціальної сировинної зони Мінагрополітики України подання за встановленою ним формою. Форма подання про внесення виробника сировини до реєстру спеціальних сировинних зон затверджена наказом Міністерства аграрної політики України “Про затвердження форм для надання статусу спеціальних сировинних зон” від 30 квітня 2013 р. № 285, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 2013 р. за № 1152/23684. Структурний підрозділ з питань агропромислового розвитку обласних держадміністрацій надсилають щороку Мінагрополітики України письмову інформацію станом на 1 січня за підписом голови комісії про виробників сировини, яким надано статус спеціальної сировинної зони.

Виробник сировини може бути позбавлений статусу спеціальної сировинної зони у разі порушення загальних вимог до спеціальних сировинних зон. Позбавлення статусу спеціальної сировинної зони здійснюється за розпорядженням голови обласної держадміністрації. Після врегулювання порушення або закінчення п’ятирічного строку проводиться повторний розгляд документів, необхідних для надання виробникові сировини статусу спеціальної сировинної зони.